|
Каталог статей
Напередодні
I
Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається — весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки.
Тоді вдаряють спінені думки У таємничість непочатих років, Куди пірве твої юнацькі кроки Далекий шлях — тривожний і стрімкий.
Так радісно тримать твої долоні У цій кімнаті, де в низькім поклоні Схилились айстри на овальний стіл,
Та все ж життя — це обрії далекі, Це літаків непогамовний клекіт, І у руках скажений скоростріл.
II
Не раз кажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зречень! І знаю я: в один затихлий вечір До інших брам сягне твоя рука.
Щось захлисне, мов повінна ріка, Моє лице і всі знайомі речі, Бо щастя вихром упаде на плечі Й закрутить дні, мов крила вітряка.
Та ледве прийде кликане і ждане Ти кинеш все, щоб на гучні майдани Піти услід за тисячами ніг…
І раптом пам’ять, мов натхненний майстер Вогнем змалює золотавість айстер, Овальний стіл і мій веселий сміх.
|
Категорія: Поезії Олени Теліги | Додав: tora1616 (17.08.2011)
|
Переглядів: 434
| Рейтинг: 0.0/0 |
|