|
|
Каталог статей
Ніч була розбурхана та тьмяна
Ніч була розбурхана та тьмяна,
Вітер грав і рвав пом’яті струни,
Я пила самітньо аж до рана
Темну розпач — найгіркіший трунок.
А під ранок, зором помертвілим
Розгорнувши спопелілий морок,
Віднайшла я ненаправний вилом
На землі, на небі і в простораx…
Та в душі, як день слабий і сірий,
Прокидалась втіха блідолиця,
Щоб навчать її своєї віри:
У житті нічому не молиться.
|
| Категорія: Поезії Олени Теліги | Додав: tora1616 (17.08.2011)
|
| Переглядів: 524
| Рейтинг: 0.0/0 |
|