|
Каталог статей
Танго
І знов з’єднались в одну оману, — О дивне танго, — і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань.
І б’ється серце, і гнеться тіло В твоїм повільнім і п’янім вирі; Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре!
Чекає прірва на кожнім схилі, Та сум і пристрасть манять, мов п’яну, Пливти все далі, віддавшись хвилі, — Зрадливе танґо, — твого туману.
Та потім вранці, під перший промінь, Мені не пристрасть туманна сниться — Зоріє ясно в чаду і втомі, О світла ніжність, твоя криниця.
|
Категорія: Поезії Олени Теліги | Додав: tora1616 (17.08.2011)
|
Переглядів: 922
| Рейтинг: 0.0/0 |
|