|
Каталог статей
Вірність
Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє.
Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну.
Приходять люди й золоті пориви Несуть за скарби, що господар кинув, Та я не хочу за найвищу ціну Віддати те, чим володіє привид.
Так часом хтось, у невимовній вірі, Яку не вбити ні рокам, ні втомі, Пильнує квіти у порожнім домі І сум кімнат самітним кроком мірить…
Перед вікном шумлять, шумлять тополі І захід сонця — мов кривава рана, І на столі розкрита книжка Пана, Що, може, не повернеться ніколи.
|
Категорія: Поезії Олени Теліги | Додав: tora1616 (17.08.2011)
|
Переглядів: 597
| Рейтинг: 0.0/0 |
|